Словарь української мови (1924)/безувірний
| ◀ безувірка | Словарь української мови Б безувірний |
безувірство ▶ |
|
Безуві́рний, а, е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. См. Бузувірний.
| ◀ безувірка | Словарь української мови Борис Грінченко Б безувірний |
безувірство ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безувірний
Борис Грінченко
1924
Безуві́рний, а, е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. См. Бузувірний.