Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безувірний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безувірний
Берлін: Українське слово, 1924

Безуві́рний, а, е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним. К. Псал. 247. 2) Злой, безсердечный. См. Бузувірний.