Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безугавний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безугавний
Берлін: Українське слово, 1924

Безуга́вний, а, е. Безостановочный, неугомонный.