Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безувірський

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безувірський
Берлін: Українське слово, 1924

Безуві́рський, а, е. = Безувірний. Я дав їм займища на землях безувірських. К. Псал. 242.