Словарь української мови (1924)/безумниця

by Борис Грінченко

◀ безумний

Словарь української мови Борис Грінченко Б безумниця

безумно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безу́мниця, ці, ж. Женщина неразумная, глупая, безумная. Въ пѣсняхъ какъ эпитетъ слову улиця. (Мѣсто увеселеній молодежи). Ой ти, улице, ти, безумнице, що по тобі ходити? Грин. III. 175.