Словарь української мови (1924)/безумний
| ◀ безуміти | Словарь української мови Б безумний |
безумниця ▶ |
|
Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.
| ◀ безуміти | Словарь української мови Борис Грінченко Б безумний |
безумниця ▶ |
|
Словарь української мови — Б
безумний
Борис Грінченко
1924
Безу́мний, а, е. Неразумный, глупый, безумный. Дурна тая, безумная дівонька, що полюбила п'яниченьку старого. Чуб. V. 599.