Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безуставичне

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безуставичне
Берлін: Українське слово, 1924

Безустави́чне и безустави́чно, нар. Безпрестанно, постоянно. Він так безуставичне робить. Безуставично дома сидить. Черк. у.