Словарь української мови (1924)/безштанько
| ◀ безшлюбний | Словарь української мови Б безштанько |
безщадний ▶ |
|
Безшта́нько, ка, м. 1) Малолѣтокъ, мальчишка, не носящій еще штановъ. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бѣднякъ, не имѣющій штановъ. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман.... і в мене є голка, щоб — часом розірветься — зашить, а ти ланець, безштанько, і в тебе нема? Стор. I. 185.