Словарь української мови (1924)/бекати
Зовнішній вигляд
◀ бекас | Словарь української мови Б бекати |
бекатися ▶ |
|
Бе́кати, каю, єш, гл. 1) Кричать по овечьи, по козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. I. 126. 2) О дѣтяхъ: ревѣть.