Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/белебень

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
белебень
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́лебень, беня, и бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ. Угор.