Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/белькнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
белькнути
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́лькнути, ну, неш, гл. одн. в. отъ белькотати. Сболтнуть, сказать что либо необдуманно. Язик белькне та в кут, а спину виставлять — б'ють. Ном. № 1122.