Словарь української мови (1924)/бескид

by Борис Грінченко

◀ бескеття

Словарь української мови Борис Грінченко Б бескид

бескидський ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бе́скид, ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Также во мн. Бескиди. Часть Карпатъ отъ Яблонки до источниковъ р. Стрыя на сѣверномъ и р. Латорицы на южномъ склонѣ. Гол. I. Геогр. оч. 558.