Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бескид

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бескид
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́скид, ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Также во мн. Бескиди. Часть Карпатъ отъ Яблонки до источниковъ р. Стрыя на сѣверномъ и р. Латорицы на южномъ склонѣ. Гол. I. Геогр. оч. 558.