Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бесіжник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бесіжник
Берлін: Українське слово, 1924

Бесіжни́к, ка́, м. Раст. а) Paris quadrifolia. Желех. б) — огоро́дний. Malva. Вх. Зн. 2.