Словарь української мови (1924)/бешкет

by Борис Грінченко

◀ бешишник

Словарь української мови Борис Грінченко Б бешкет

бешкетний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бе́шкет, ту, м. 1) Скандалъ, безчестіе, посрамленіе. Се ще йому стиднійш буде, що при людях такий бешкет йому зробили. Кв. 2) Шумъ, смятеніе. Шейк.

Бешке́т, ту, м. = Бескет. Київ усе по бешкетах та по кручах. Зміев. у.