Словарь української мови (1924)/билина
| ◀ билець | Словарь української мови Б билина |
билисько ▶ |
|
Били́на, ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.