Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/билина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
билина
Берлін: Українське слово, 1924

Били́на, ни, ж. Стебель полеваго злака, травка, былина. Ой у полі билина, її вітер колише. Мет. 78. Сам зостався на чужині, як билина в полі. Мет. 11. Ум. Билинка, билинонька, билиночка.