Словарь української мови (1924)/било
| ◀ билля | Словарь української мови Б било |
билька ▶ |
|
Би́ло, ла, с. 1) Доска, употребляемая вмѣсто колокола въ монастыряхъ; то же, что клепало. Я йому як у било б'ю: женись та женись, — так ні та й годі. Лебед. у. Говорили, як у било били, а йому й не в догадки. 2) Крылья или отводы въ саняхъ, предназначенные для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. Ум. Би́льце.
Било́, ла, с. 1) Стебель растенія (конопли), стержень кукурузы. Шух. I. 147. Торік добрі були кукурузи: на їднім билі по два стрюки було. Каменец. у. 2) Часть друлівника (см.). Шух. I. 277. 3) Верхнія боковыя перекладины, соединяющія передокъ и задокъ воза. Черниг. Ум. Бильце́.