Словарь української мови (1924)/бистриця
Зовнішній вигляд
◀ бистрити | Словарь української мови Б бистриця |
бистрінь ▶ |
|
Би́стриця, ці, ж. 1) Быстрый и шумный потокъ. Желех. 2) Названіе многихъ рѣкъ. Желех. 3) Порода длинныхъ сливъ. Вх. Лем. 391.