Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блазнити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блазнити
Берлін: Українське слово, 1924

Блазни́ти, ню́, ни́ш, гл. Соблазнять, вводить въ соблазнъ. Коли блазнить тебе рука твоя, — відотни її. Ев. Мр. IX. 43.