Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блискучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блискучий
Берлін: Українське слово, 1924

Блиску́чий, а, е. Блестящій. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.