Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блищати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блищати
Берлін: Українське слово, 1924

Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852.