Словарь української мови (1924)/блищатися

by Борис Грінченко

◀ блищати

Словарь української мови Борис Грінченко Б блищатися

блищачий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Свѣтить, блестѣть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.