Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блищачий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блищачий
Берлін: Українське слово, 1924

Блища́чий, а, е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.