Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/блудитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блудитися
Берлін: Українське слово, 1924

Блуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.