Словарь української мови (1924)/блят

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
блят
Берлін: Українське слово, 1924

Блят, ту, м. 1) Пластинка (металлическая); доска деревянная для писанія на ней масляными красками. Приснився мені сон, щоб змалювать три иконі.... Купить дерева та повезти до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат.... помалює. Драг. 137. 2) То же, что и бердо 1, ткацкій снарядъ, вставляемый въ ляду, сквозь который проходятъ нити основы. Вас. 152, 166, 176. Kolb. I. 68. Части: двѣ горизонтальныя планки рамки — би́льця, зубья — тростки. Константиногр. у. Б. Г. Въ Галиціи зубья называются — сказівки́, щели между ними — комірки́. МУЕ. III. 18. 3) Составная часть внутренняго колеса мельницы — часть обода (4—6 такихъ частей составляютъ полный ободъ), въ который вставляются кулаки. Черниг. у. Мик. 480. Ум. Блятик.