Словарь української мови (1924)/бляхувати
| ◀ бляхман | Словарь української мови Б бляхувати |
бляшаний ▶ |
|
Бляхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Покрывать жестью. 2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатериносл. у. 3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах. Котл. Ен. V. 27.