Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бляхувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бляхувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бляхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Покрывать жестью. 2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатериносл. у. 3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах. Котл. Ен. V. 27.