Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бліх

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бліх
Берлін: Українське слово, 1924

Бліх, ха, м. 1) Бѣленіе (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Бѣлильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. VIII. 723.