Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бовкнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бовкнути
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́вкнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ бовкати. Тільки бовкне в дзвін, Ганна поперед усіх вже і в церкві. Левиц. I. 43.