Словарь української мови (1924)/бовкун

by Борис Грінченко

◀ бовкнути

Словарь української мови Борис Грінченко Б бовкун

бовкунчик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бовку́н, на́, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ камышу. Лубен. у. 3) Танцюва́ти бовкуно́м. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовку́нчик.