Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/божо

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
божо
Берлін: Українське слово, 1924

Бо́жо, нар. 1) По божьему. 2) О душевномъ состояніи: хорошо, пріятно, сладостно. Так тихо, божо на душі. Сим. 235.