Словарь української мови (1924)/борона
| ◀ бороло | Словарь української мови Б борона |
боронення ▶ |
|
Боро́на, ни, ж. Защита.
Борона́, ни́, ж. 1) Борона. Части ея: деревянные валки́, въ которые вставлены зубья; каждый вало́к обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Чуб. VII. 401. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребе́тники; впоперек хребетників переходить шість тонших е́стиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. Шух. I. 165. Під бо́рону сі́яти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. Вас. 196. Бо́рону затіга́ти за ним. Подольщаться къ кому. Фр. Пр. 109. Ум. Борі́нка, борі́ночка.