Словарь української мови (1924)/валок

by Борис Грінченко

◀ валов'яний

Словарь української мови Борис Грінченко В валок

валочка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вало́к, лка́, м. 1) Ум. отъ вал. 2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. Шух. I. 166. 3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкаго снаряда шнурів. МУЕ. III. 21. 5) Часть друлівника. Шух. I. 277. 6) Часть мотови́ла. Шух. I. 150. 7) = Вал 4. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Ум. Вало́чок. 8) = Кача́лка 1. Тісто роскачують валком. МУЕ. I. 103.