Словарь української мови (1924)/шнур
Зовнішній вигляд
◀ шниря | Словарь української мови Ш шнур |
шнурівка ▶ |
|
Шнур, ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури́. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки́, ключечки́, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.