Словарь української мови (1924)/ботюк

by Борис Грінченко

◀ боток

Словарь української мови Борис Грінченко Б ботюк

ботя ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ботю́к, ка́, м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Желех. Вх. Зн. 4. Ялиця стогне й шелестить.... „Мене підтяли й ботюка до трачки покотили“. Млак. 108.