Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бочити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бочити
Берлін: Українське слово, 1924

Бочи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Сбочивать, ѣхать въ сторону. Шейк. 2) Смотрѣть въ сторону.