Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/боярчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
боярчик
Берлін: Українське слово, 1924

Боя́рчик, ка, м. = Боярин 2. Буває два або й три боярчики, бо часом іде й третій, що зветься „писарь“, що записує кватеру для молодого. На другий день, у неділю, як ідуть до шлюбу, він буває хорунжим. О. 1862. IV. 17.