Словарь української мови (1924)/братко
| ◀ братки | Словарь української мови Б братко |
братній ▶ |
|
Братко́, ка́, м. 1) Ум. отъ брат. Грин. III. 307. ЗОЮР. I. 72. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. Грин. III. 166. Мн. ч. Братки́ и братко́ве. Промовив до всіх монархів: „Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. Гн. I. 183. 2) мн. братки́. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки… каленика. О. 1861. Кух. XI. 27. б) Раст. = Братік 2. Борз. у.