Словарь української мови (1924)/брехака

by Борис Грінченко

◀ бреха

Словарь української мови Борис Грінченко Б брехака

брехало ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бреха́ка, ки, об. 1) = Брехун, брехуха. 2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. Ум. Бреха́чка.