Словарь української мови (1924)/брехнути

by Борис Грінченко

◀ брехля

Словарь української мови Борис Грінченко Б брехнути

брехня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Брехну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. НП. 358. 2) = Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. II. 195.