Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брехунець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брехунець
Берлін: Українське слово, 1924

Брехуне́ць, нця́, м. 1) Ум. отъ брехун. 2) Адвокатъ (насмѣшливо). Брехунець в судах забреше. Щог. В. 54.