Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брилець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брилець
Берлін: Українське слово, 1924

Бриле́ць, льця́, бри́лик, ка, бри́личок, чка, м. Ум. отъ бриль.