Словарь української мови (1924)/бриль
Зовнішній вигляд
◀ брилочка | Словарь української мови Б бриль |
бриндза ▶ |
|
Бриль, ля́, м. Шляпа. Чуб. VII. 413. Старий сидів в сорочці білій на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. I. 27. Про́стий бриль. Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. Ум. Бри́лик, бри́личок, бриле́ць.