Словарь української мови (1924)/бриндза
| ◀ бриль | Словарь української мови Б бриндза |
бриндзити ▶ |
|
Бри́ндза, дзи, бри́ндзя, дзі, ж. 1) Соленый овечій сыръ. 2) Бри́ндзю би́ти. а) Дѣлать овечій сыръ (бриндзю). Вх. Зн. 4. б) Перебиваться кое-какъ со дня на день. Бий бриндзю в діраву діжу. Ном. 12798.