Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Брукува́ти, ку́ю, єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.