Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брьохати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брьохати
Берлін: Українське слово, 1924

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Идти по водѣ или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.