Словарь української мови (1924)/брьохати

by Борис Грінченко

◀ бруя

Словарь української мови Борис Грінченко Б брьохати

брьохатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Брьо́хати(ся), хаю(ся), єш(ся), гл. 1) Шлепаться, ударять объ воду. 2) Плескаться въ водѣ. Пірнає, брьохається, хлюпається. Левиц. I. 63. 3) Идти по водѣ или по жидкой грязи. Так і брьохав по воді. Харьк. у. Пішов… брьохаться осокою та очеретами. Сим. 199.