Словарь української мови (1924)/бруя

by Борис Грінченко

◀ бруштин

Словарь української мови Борис Грінченко Б бруя

брьохати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бру́я, бру́ї, ж. 1) Быстрое теченіе въ рѣкѣ. Виїхав човном на річку, са́ме на брую. Кременч. у. 2) Сквознякъ. Воли заслабли, бо їх поставили в теплій кошарі саме на бруї. Кременч. у.