Словарь української мови (1924)/брьохнути

by Борис Грінченко

◀ брьохатися

Словарь української мови Борис Грінченко Б брьохнути

бряжчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Брьо́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17. 2) Швырнуть, бросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.