Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/брязкотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
брязкотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Брязкоті́ти, чу, тиш, гл. = Брязча́ти. Ком. II. 53. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими. К. ХП. 51.