Словарь української мови (1924)/бубнило

by Борис Грінченко

◀ бубник

Словарь української мови Борис Грінченко Б бубнило

бубнити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бубни́ло, ла, с. Барабанъ (шутливо?). Одкрила барабан і вимазала у середині кістом. Уже у труби заграли салдатам іти в поход. Салдат і каже: „Прощай, бабушка! не погнівайся, що я тобі мички перелив“. — Не погнівайся, — каже баба, що я тобі бубнило набила. Грин. II. 200.