Словарь української мови (1924)/бубнити

by Борис Грінченко

◀ бубнило

Словарь української мови Борис Грінченко Б бубнити

бубній ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бубни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) О бубнѣ: издавать звукъ; играть на бубнѣ. Бубни бубнять. Рудч. Ск. II. 5. Бубон бубнить, скрипка грає. Ком. II. № 529. 2) Разглашать, разносить. Грицько вгору іде, шумить, бубнить, куди йде, що в великім щастю. Pauli., II, 104.