Словарь української мови (1924)/бубоніти
Зовнішній вигляд
◀ бубонець | Словарь української мови Б бубоніти |
бубончик ▶ |
|
Бубоні́ти, ню́, ни́ш, гл. Говорить невнятно, бормотать; лепетать. Тихо бубонів святу молитву. Левиц. I. 127. Дітвора бубонить, регочеться. МВ. I. 9.