Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бугай

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бугай
Берлін: Українське слово, 1924

Буга́й, гая́, м. 1) Племенной быкъ. Вас. 197. 2) Пт. выпь. Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16. 3) Волчокъ (игрушка). Шейк. 4) Сильный и здоровый человѣкъ. 5) Названіе одного изъ ударовъ палкой въ игрѣ: віл. Ив. 22. 6) — скаже́ний. Родъ дѣтской игры. Ив. 47. 7) мн. Родъ фасоли. МУЕ. I. 98. Ум. Бугає́ць. Вас. 197, ХС. III. 62, бугайо́к. Ном. № 7283, буга́йчик. Ув. Бугая́ка.